नाह्यागमंस् तदाहूता भागार्थं सर्वदेवताः । ततः क्रोधसमाविष्टो विश्वमित्रो महामुनिः ॥
स्रुवम् उद्यम्य सक्रोधस् त्रिशङ्कुम् इदम् अब्रवीत् । पश्य मे तपसो वीर्यं स्वार्जितस्य नरेश्वर ॥
एष त्वां स्वशरीरेण नयामि स्वर्गम् ओजसा । दुष्प्रापं स्वशरीरेण दिवं गच्छ नराधिप ॥
स्वार्जितं किं चिद् अप्य् अस्ति मया हि तपसः फलम् । राजंस् त्वं तेजसा तस्य सशरीरो दिवं व्रज ॥
उक्तवाक्ये मुनौ तस्मिन् सशरीरो नरेश्वरः । दिवं जगाम काकुत्स्थ मुनीनां पश्यतां तदा ॥
देवलोकगतं दृष्ट्वा त्रिशङ्कुं पाकशासनः । सह सर्वैः सुरगणैर् इदं वचनम् अब्रवीत् ॥
त्रिशङ्को गच्छ भूयस् त्वं नासि स्वर्गकृतालयः । गुरुशापहतो मूढ पत भूमिम् अवाक्शिराः ॥
एवम् उक्तो महेन्द्रेण त्रिशङ्कुर् अपतत् पुनः । विक्रोशमानस् त्राहीति विश्वामित्रं तपोधनम् ॥
तच् छ्रुत्वा वचनं तस्य क्रोशमानस्य कौशिकः । रोषम् आहारयत् तीव्रं तिष्ठ तिष्ठेति चाब्रवीत् ॥
nāhyāgamaṃs tadāhūtā bhāgārthaṃ sarvadevatāḥ | tataḥ krodhasamāviṣṭo viśvamitro mahāmuniḥ ||
sruvam udyamya sakrodhas triśaṅkum idam abravīt | paśya me tapaso vīryaṃ svārjitasya nareśvara ||
eṣa tvāṃ svaśarīreṇa nayāmi svargam ojasā | duṣprāpaṃ svaśarīreṇa divaṃ gaccha narādhipa ||
svārjitaṃ kiṃ cid apy asti mayā hi tapasaḥ phalam | rājaṃs tvaṃ tejasā tasya saśarīro divaṃ vraja ||
uktavākye munau tasmin saśarīro nareśvaraḥ | divaṃ jagāma kākutstha munīnāṃ paśyatāṃ tadā ||
devalokagataṃ dṛṣṭvā triśaṅkuṃ pākaśāsanaḥ | saha sarvaiḥ suragaṇair idaṃ vacanam abravīt ||
triśaṅko gaccha bhūyas tvaṃ nāsi svargakṛtālayaḥ | guruśāpahato mūḍha pata bhūmim avākśirāḥ ||
evam ukto mahendreṇa triśaṅkur apatat punaḥ | vikrośamānas trāhīti viśvāmitraṃ tapodhanam ||
tac chrutvā vacanaṃ tasya krośamānasya kauśikaḥ | roṣam āhārayat tīvraṃ tiṣṭha tiṣṭheti cābravīt ||
Но призванные тогда все боги не пришли за своей жертвенной долей. Тогда великий муни Вишвамитра, охваченный гневом, поднял жертвенную ложку и сказал Тришанку: «О владыка людей, смотри на силу моего тапаса, обретённого мной самим. Моей мощью я возношу тебя на небо в этом теле. О царь, взойди в небесный мир, труднодостижимый в собственном теле. О государь, если есть хоть какой-то плод тапаса, обретённый мной, его силой ты телесно ступай на небо». Когда муни сказал эти слова, о Какутстха, царь на глазах мудрецов телесно поднялся на небо. Увидев Тришанку, достигшего мира богов, Пакашасана Индра вместе со всеми сонмами богов сказал: «О Тришанку, возвращайся назад. Ты не достоин небесной обители. О глупец, поражённый проклятием гуру, падай на землю головой вниз». Когда великий Индра сказал так, Тришанку снова стал падать, громко взывая к богатому тапасом Вишвамитре: «Спаси!» Услышав крик падающего, Каушика призвал сильный гнев и сказал: «Стой! Стой!»
6b937cb5cd6b · опубликовано 22 июн. 2026 г., 00:00:00 UTC
Доступно наRUЛистайте стихи клавишами
Боги не принимают жертву, и Вишвамитра поднимает Тришанку силой собственного тапаса. Индра останавливает это как нарушение небесного порядка, но крик Тришанку возвращает Вишвамитру к его обещанию защиты.