ततो वसिष्ठो भगवान् कथान्ते रघुनन्दन । विश्वामित्रम् इदं वाक्यम् उवाच प्रहसन्न् इव ॥
आतिथ्यं कर्तुम् इच्छामि बलस्यास्य महाबल । तव चैवाप्रमेयस्य यथार्हं संप्रतीच्छ मे ॥
सत्क्रियां तु भवान् एतां प्रतीच्छतु मयोद्यताम् । राजंस् त्वम् अतिथिश्रेष्ठः पूजनीयः प्रयत्नतः ॥
एवम् उक्तो वसिष्ठेन विश्वामित्रो महामतिः । कृतम् इत्य् अब्रवीद् राजा पूजावाक्येन मे त्वया ॥
फलमूलेन भगवन् विद्यते यत् तवाश्रमे । पाद्येनाचमनीयेन भगवद्दर्शनेन च ॥
सर्वथा च महाप्राज्ञ पूजार्हेण सुपूजितः । गमिष्यामि नमस् ते ऽस्तु मैत्रेणेक्षस्व चक्षुषा ॥
एवं ब्रुवन्तं राजानं वसिष्ठः पुनर् एव हि । न्यमन्त्रयत धर्मात्मा पुनः पुनर् उदारधीः ॥
बाढम् इत्य् एव गाधेयो वसिष्ठं प्रत्युवाच ह । यथा प्रियं भगवतस् तथास्तु मुनिसत्तम ॥
tato vasiṣṭho bhagavān kathānte raghunandana | viśvāmitram idaṃ vākyam uvāca prahasann iva ||
ātithyaṃ kartum icchāmi balasyāsya mahābala | tava caivāprameyasya yathārhaṃ saṃpratīccha me ||
satkriyāṃ tu bhavān etāṃ pratīcchatu mayodyatām | rājaṃs tvam atithiśreṣṭhaḥ pūjanīyaḥ prayatnataḥ ||
evam ukto vasiṣṭhena viśvāmitro mahāmatiḥ | kṛtam ity abravīd rājā pūjāvākyena me tvayā ||
phalamūlena bhagavan vidyate yat tavāśrame | pādyenācamanīyena bhagavaddarśanena ca ||
sarvathā ca mahāprājña pūjārheṇa supūjitaḥ | gamiṣyāmi namas te 'stu maitreṇekṣasva cakṣuṣā ||
evaṃ bruvantaṃ rājānaṃ vasiṣṭhaḥ punar eva hi | nyamantrayata dharmātmā punaḥ punar udāradhīḥ ||
bāḍham ity eva gādheyo vasiṣṭhaṃ pratyuvāca ha | yathā priyaṃ bhagavatas tathāstu munisattama ||
После окончания беседы, о радость Рагху, почтенный Васиштха, словно улыбаясь, сказал Вишвамитре: «О могучий, я хочу оказать гостеприимство этому войску и тебе, неизмеримому, как подобает. Прими это от меня. О царь, пусть почтенный примет приготовленный мной почётный приём: ты лучший из гостей и достоин тщательного почитания». Когда Васиштха сказал это, великомудрый царь Вишвамитра ответил: «О почтенный, достаточно того, что ты почтил меня словом уважения, плодами и кореньями, которые есть в твоём ашраме, водой для омовения ног, водой для ачаманы и самой встречей с тобой. О великомудрый, во всех отношениях я прекрасно почтён достойным почитания. Я отправлюсь; поклон тебе. Смотри на меня дружеским взглядом». Но когда царь говорил так, праведный и великодушный Васиштха снова и снова приглашал его. Тогда сын Гадхи ответил Васиштхе: «Хорошо. О лучший из муни, пусть будет так, как угодно почтенному».
8822eed02bc0 · published Jun 22, 2026, 12:00:00 AM UTC
Available inRUPage between verses with
Вишвамитра считает духовную встречу достаточной почестью, но Васиштха настаивает на полноте гостеприимства. Ведийская щедрость здесь не ограничивается символом: гость принят по-настоящему, вместе со всем своим окружением.