कर्णपुत्रवधं दृष्ट्वा नकुलस्य च विक्रमम् ॥
प्रदुद्राव भयात् सेना तावकी भरतर्षभ ॥
तां तु सेनां महाराज मद्रराजः प्रतापवान् ॥
अपालयद् रणे शूरः सेनापतिर् अरिंदमः ॥
विभीस् तस्थौ महाराज व्यवस्थाप्य च वाहिनीम् ॥
सिंहनादं भृशं कृत्वा धनुःशब्दं च दारुणम् ॥
तावकाः समरे राजन् रक्षिता दृढधन्वना ॥
प्रत्युद्ययुर् अरातींस् ते समन्ताद् विगतव्यथाः ॥
karṇaputravadhaṃ dṛṣṭvā nakulasya ca vikramam ||
pradudrāva bhayāt senā tāvakī bharatarṣabha ||
tāṃ tu senāṃ mahārāja madrarājaḥ pratāpavān ||
apālayad raṇe śūraḥ senāpatir ariṃdamaḥ ||
vibhīs tasthau mahārāja vyavasthāpya ca vāhinīm ||
siṃhanādaṃ bhṛśaṃ kṛtvā dhanuḥśabdaṃ ca dāruṇam ||
tāvakāḥ samare rājan rakṣitā dṛḍhadhanvanā ||
pratyudyayur arātīṃs te samantād vigatavyathāḥ ||
«Увидев убийство сына Карны и доблесть Накулы, войско твоё в страхе побежало, о бык среди Бхаратов. Но то войско, о великий царь, оберёг в битве могучий царь мадров, герой, военачальник, усмиритель врагов. Бесстрашный, он встал, о великий царь, и, упорядочив войско, издал сильный львиный рык и грозный звон лука. Хранимые крепким лучником, твои в битве, о царь, без страха выступили навстречу врагам со всех сторон».
614ea36a0a4d · published Jun 20, 2026, 1:40:00 PM UTC
Available inRUPage between verses with
Снова Шалья один удерживает дрогнувшее войско — достоинство полководца не в похвальбе, а в умении вернуть твёрдость бегущим. Его львиный рык и звон лука делают то, чего не сделали клятвы: страх отступает там, где есть кому встать впереди.