Mahabharata · 9.12.12-13
॥
Devanāgarī
ततः शल्यो महाराज निर्विद्धस् तैर् महारथैः ॥
सुस्राव रुधिरं गात्रैर् गैरिकं पर्वतो यथा ॥
तांश् च सर्वान् महेष्वासान् पञ्चभिः पञ्चभिः शरैः ॥
विव्याध तरसा राजंस् तद् अद्भुतम् इवाभवत् ॥
Transliteration (IAST)
tataḥ śalyo mahārāja nirviddhas tair mahārathaiḥ ||
susrāva rudhiraṃ gātrair gairikaṃ parvato yathā ||
tāṃś ca sarvān maheṣvāsān pañcabhiḥ pañcabhiḥ śaraiḥ ||
vivyādha tarasā rājaṃs tad adbhutam ivābhavat ||
Word-by-word
SanskritIASTMeaning
ततः शल्यः महाराजtataḥ śalyaḥ mahārājaтогда Шалья, о великий царь
निर्विद्धः तैः महारथैःnirviddhaḥ taiḥ mahārathaiḥпронзённый теми махаратхами
सुस्राव रुधिरं गात्रैःsusrāva rudhiraṃ gātraiḥисточал кровь из членов
गैरिकं पर्वतः यथाgairikaṃ parvataḥ yathāсловно гора — красную охру
तान् च सर्वान् महेष्वासान्tān ca sarvān maheṣvāsānи всех тех великих лучников
पञ्चभिः पञ्चभिः शरैःpañcabhiḥ pañcabhiḥ śaraiḥпо пять стрел на каждого
विव्याध तरसा राजन्vivyādha tarasā rājanпронзил стремительно, о царь
तत् अद्भुतम् इव अभवत्tat adbhutam iva abhavatэто было словно чудо
Translation
«Тогда Шалья, о великий царь, пронзённый теми махаратхами, источал кровь из членов, словно гора — красную охру. И всех тех великих лучников он стремительно пронзил, по пять стрел на каждого, о царь, — и было это словно чудо».
Version
6f47f797e470 · published Jun 20, 2026, 1:55:00 PM UTC
Available inRUPage between verses with
Окровавленный Шалья уподоблен горе, по которой струится красная охра, — раненая громада, недвижная под ударами. Образ горы возвращается раз за разом: вождь стоек, как утёс; но и горы рушатся в свой час, и эта стойкость лишь оттеняет назначенный ему конец.