राजोवाच भगवन् अस्मत्कुलस्थितिरियं य एव कन्याभिर् उचितो ऽभिजवान्वरस्तस्मै कन्या प्रदीयते भगवद्याच्ञा चास्मन्मनोरथानामप्यतिगोचजरवर्तिनी कथमप्येषा संजाता तदेवमुपस्थिते न विद्मः किं कुर्म इत्येतन्मयाचिन्त्यत इत्यभिहिते च तेन भूभुजा मुनिरचिन्तयत् ।
अयमन्यो ऽस्मत्प्रत्याख्यानोपायो वृद्धोयमनभिमतः स्त्रीणां किमत कन्याकानामित्यमुना संचिन्त्यैतदभिहितमेवमस्तु तथा करिष्यामीति संचिन्त्य मान्धातारमुवाच ।
यद्येवं तदादिश्यतामस्माकं प्रवेशाय । कंन्यान्तःपुरं वर्षवरो यदि कन्यैव काचिन्मामभिलषति तदाहं दारसंग्रहं करिष्यामि अन्यथा चेत्तदलमस्माकमेतेनातीतकालारंभणेनेत्युक्त्वा विरराम ।
ततश् च मान्धात्रा मुनिशापशं कितेन कन्यान्तःपुरवर्षधरःसमाज्ञप्तः ।
तेन सह कन्यान्तःपुरं प्रविशान्नेव भगवानखिलसिद्धगन्धर्वेभ्योतिशयेन कमनीयं रूपमकरोत् ।
rājovāca bhagavan asmatkulasthitiriyaṃ ya eva kanyābhir ucito 'bhijavānvarastasmai kanyā pradīyate bhagavadyācñā cāsmanmanorathānāmapyatigocajaravartinī kathamapyeṣā saṃjātā tadevamupasthite na vidmaḥ kiṃ kurma ityetanmayācintyata ityabhihite ca tena bhūbhujā muniracintayat /
ayamanyo 'smatpratyākhyānopāyo vṛddhoyamanabhimataḥ strīṇāṃ kimata kanyākānāmityamunā saṃcintyaitadabhihitamevamastu tathā kariṣyāmīti saṃcintya māndhātāramuvāca /
yadyevaṃ tadādiśyatāmasmākaṃ praveśāya / kaṃnyāntaḥpuraṃ varṣavaro yadi kanyaiva kācinmāmabhilaṣati tadāhaṃ dārasaṃgrahaṃ kariṣyāmi anyathā cettadalamasmākametenātītakālāraṃbhaṇenetyuktvā virarāma /
tataś ca māndhātrā muniśāpaśaṃ kitena kanyāntaḥpuravarṣadharaḥsamājñaptaḥ /
tena saha kanyāntaḥpuraṃ praviśānneva bhagavānakhilasiddhagandharvebhyotiśayena kamanīyaṃ rūpamakarot /
«О владыка, обычай нашего рода таков: которого жениха знатного рода признают подходящим сами девицы, тому дочь и отдаётся.
А просьба владыки, превыше даже наших чаяний, как-то явилась; потому при таком случае не знаем мы, что делать, — вот о чём я размышлял.»
Когда царь так сказал, отшельник подумал: «Это другой способ мне отказать. Старик этот нежеланен женщинам, а уж девицам и подавно, — вот с какой мыслью это сказано.
Да будет так, так и сделаю.» — и, помыслив, сказал Мандхатри:
«Если так, то пусть страж покоев будет извещён впустить меня в девичий покой. Если какая-нибудь девица меня пожелает — я приму жену; а если нет, то довольно нам этой затеи на исходе времени.» — сказав так, он умолк.
Затем Мандхатри, страшащийся проклятия отшельника, отдал приказ стражу девичьего покоя.
И, входя с ним в девичий покой, владыка сотворил себе облик, пленительный превыше всех сиддхов и гандхарвов.
9b4e5136d085 · प्रकाशित 22 अग॰ 2026, 5:35:42 am UTC
उपलब्ध भाषाएँRUश्लोक बदलें इन कुंजियों से
Царь придумал выход, и выход законный: пусть решают сами девицы.
Саубхари разгадывает его мгновенно и вслух: «это другой способ мне отказать». И прибавляет о себе такое, чего о себе не говорят: «старик этот нежеланен женщинам, а уж девицам и подавно».
В его согласии слышна горечь. Он и на своё сватовство говорит: «довольно нам этой затеи на исходе времени». Человек знает, что опоздал жить.
Но вслед за трезвостью — то, ради чего он и вышел из воды: на пороге он делает себя красавцем, прекраснее гандхарвов.
Вот где подвиг двенадцати лет наконец пригодился. Сила, добытая стоянием в реке, потрачена на одну минуту в дверях — на то, чтобы понравиться. Уловку царя он победил уловкой.