तं श्रुत्वा निनदं घोरं तव सैन्यस्य मारिष ॥
मारुतोद्धूतवेगस्य समुद्रस्येव पर्वणि ॥
दुर्योधनस् तदा राजा आर्श्यशृङ्गिम् अभाषत ॥
एष कार्ष्णिर् महेष्वासो द्वितीय इव फल्गुनः ॥
चमूं द्रावयते क्रोधाद् वृत्रो देवचमूम् इव ॥
तस्य नान्यं प्रपश्यामि संयुगे भेषजं महत् ॥
ऋते त्वां राक्षसश्रेष्ठ सर्वविद्यासु पारगम् ॥
स गत्वा त्वरितं वीरं जहि सौभद्रम् आहवे ॥
वयं पार्थान् हनिष्यामो भीष्मद्रोणपुरःसराः ॥
स एवम् उक्तो बलवान् राक्षसेन्द्रः प्रतापवान् ॥
प्रययौ समरे तूर्णं तव पुत्रस्य शासनात् ॥
नर्दमानो महानादं प्रावृषीव बलाहकः ॥
तस्य शब्देन महता पाण्डवानां महद् बलम् ॥
प्राचलत् सर्वतो राजन् पूर्यमाण इवार्णवः ॥
बहवश् च नरा राजंस् तस्य नादेन भीषिताः ॥
प्रियान् प्राणान् परित्यज्य निपेतुर् धरणीतले ॥
कार्ष्णिश् चापि मुदा युक्तः प्रगृहीतशरासनः ॥
नृत्यन्न् इव रथोपस्थे तद् रक्षः समुपाद्रवत् ॥
taṃ śrutvā ninadaṃ ghoraṃ tava sainyasya māriṣa ||
mārutoddhūtavegasya samudrasyeva parvaṇi ||
duryodhanas tadā rājā ārśyaśṛṅgim abhāṣata ||
eṣa kārṣṇir maheṣvāso dvitīya iva phalgunaḥ ||
camūṃ drāvayate krodhād vṛtro devacamūm iva ||
tasya nānyaṃ prapaśyāmi saṃyuge bheṣajaṃ mahat ||
ṛte tvāṃ rākṣasaśreṣṭha sarvavidyāsu pāragam ||
sa gatvā tvaritaṃ vīraṃ jahi saubhadram āhave ||
vayaṃ pārthān haniṣyāmo bhīṣmadroṇapuraḥsarāḥ ||
sa evam ukto balavān rākṣasendraḥ pratāpavān ||
prayayau samare tūrṇaṃ tava putrasya śāsanāt ||
nardamāno mahānādaṃ prāvṛṣīva balāhakaḥ ||
tasya śabdena mahatā pāṇḍavānāṃ mahad balam ||
prācalat sarvato rājan pūryamāṇa ivārṇavaḥ ||
bahavaś ca narā rājaṃs tasya nādena bhīṣitāḥ ||
priyān prāṇān parityajya nipetur dharaṇītale ||
kārṣṇiś cāpi mudā yuktaḥ pragṛhītaśarāsanaḥ ||
nṛtyann iva rathopasthe tad rakṣaḥ samupādravat ||
Услышав этот ужасный гул твоего войска, почтенный, подобный шуму океана в прилив, взметённого ветром, царь Дурьодхана тогда обратился к Аршьяшринги-Аламбусе: «Этот Каршни, могучий лучник, словно второй Фалгуна, в ярости рассеивает войско, как Вритра — воинство богов. В сражении я не вижу против него другого сильного средства, кроме тебя, лучший из ракшасов, искусный во всех знаниях. Скорее отправляйся к этому герою и срази Саубхадру в бою. А мы, во главе с Бхишмой и Дроной, уничтожим Партхов». Услышав это, могучий и славный владыка ракшасов по приказу твоего сына быстро двинулся в бой, издавая великий рёв, словно туча в сезон дождей. От его огромного крика большое войско Пандавов поколебалось со всех сторон, царь, словно прибывающее море. Многие воины, устрашённые его ревом, расстались с дорогой жизнью и пали на землю. Но Каршни, радостный, с луком в руке, словно танцуя на площадке колесницы, устремился на этого ракшаса».
391778d7a0a4 · опубликовано 17 июл. 2026 г., 21:47:12 UTC
Доступно наRUENЛистайте стихи клавишами
Дурьодхана отвечает на ясную воинскую силу Абхиманью силой иного рода — устрашением ракшаса. Но Абхиманью не пугается: его радость перед встречей с Аламбусой показывает внутреннюю готовность к ещё более опасной форме боя.