अथाश्रु पतितं तेषां दीनानाम् अवसीदताम् ॥
ब्राह्मणानां हृते क्षेत्रे हन्यात् त्रिपुरुषं कुलम् ॥
भूमिपालं च्युतं राष्ट्राद् यस् तु संस्थापयेत् पुनः ॥
तस्य वासः सहस्राक्ष नाकपृष्ठे महीयते ॥
इक्षुभिः संततां भूमिं यवगोधूमसंकुलाम् ॥
गोश्ववाहनसंपूर्णां बाहुवीर्यसमार्जिताम् ॥
निधिगर्भां ददद् भूमिं सर्वरत्नपरिच्छदाम् ॥
अक्षयांल् लभते लोकान् भूमिसत्रं हि तस्य तत् ॥
विधूय कलुषं सर्वं विरजाः संमतः सताम् ॥
लोके महीयते सद्भिर् यो ददाति वसुंधराम् ॥
यथाप्सु पतितः शक्र तैलबिन्दुर् विसर्पति ॥
तथा भूमिकृतं दानं सस्ये सस्ये विसर्पति ॥
ये रणाग्रे महीपालाः शूराः समितिशोभनाः ॥
वध्यन्ते ऽभिमुखाः शक्र ब्रह्मलोकं व्रजन्ति ते ॥
athāśru patitaṃ teṣāṃ dīnānām avasīdatām ||
brāhmaṇānāṃ hṛte kṣetre hanyāt tripuruṣaṃ kulam ||
bhūmipālaṃ cyutaṃ rāṣṭrād yas tu saṃsthāpayet punaḥ ||
tasya vāsaḥ sahasrākṣa nākapṛṣṭhe mahīyate ||
ikṣubhiḥ saṃtatāṃ bhūmiṃ yavagodhūmasaṃkulām ||
gośvavāhanasaṃpūrṇāṃ bāhuvīryasamārjitām ||
nidhigarbhāṃ dadad bhūmiṃ sarvaratnaparicchadām ||
akṣayāṃl labhate lokān bhūmisatraṃ hi tasya tat ||
vidhūya kaluṣaṃ sarvaṃ virajāḥ saṃmataḥ satām ||
loke mahīyate sadbhir yo dadāti vasuṃdharām ||
yathāpsu patitaḥ śakra tailabindur visarpati ||
tathā bhūmikṛtaṃ dānaṃ sasye sasye visarpati ||
ye raṇāgre mahīpālāḥ śūrāḥ samitiśobhanāḥ ||
vadhyante 'bhimukhāḥ śakra brahmalokaṃ vrajanti te ||
«И слёзы упавшие тех жалких, гибнущих брахманов, когда отнято поле, — губят три поколения рода. Царя, павшего из державы, кто же восстановит вновь, — того обитель, о тысячеокий, на небосводе величается. Сахарным тростником покрытую землю, ячменём-пшеницею изобильную, коровами-конями-повозками полную, мощью рук стяжанную, с кладами в недрах дающий землю, всеми самоцветами украшенную, — нетленные обретает миры; земли-жертва ведь его то. Стряхнув скверну всю, беспорочный, чтимый благими, в мире величается благими, кто даёт землю. Как в воду упавшая, о Шакра, масла капля расплывается, так земли-даяние с урожаем за урожаем расплывается. Которые в челе битвы цари, храбрецы, в собрании блистающие, убиваются лицом к врагу, о Шакра, — в мир Брахмы идут они».
f0bdffcb8a49 · опубликовано 21 июн. 2026 г., 00:00:00 UTC
Доступно наRUЛистайте стихи клавишами
Грозно слово о слезах ограбленного: «слёзы гибнущих брахманов, у коих отнято поле, губят три поколения рода» отнявшего — слёзы обиженного сами становятся проклятием. Знаменательно противопоставление: восстановитель свергнутого царя возносится на небо, а отъемлющий чужое низвергает свой род. Дар же земли «расплывается, как капля масла по воде» — единожды отданная щедрость растекается беспредельно, плодонося с каждой жатвой. И вновь почтены павшие «лицом к врагу» — отвага, не бегущая, наследует мир Брахмы. Так слеза обиженного и кровь бесстрашного равно весомы пред небом.