विनिघ्नन् कौरवानीकं शूरसेनांश् च पाण्डवः ॥
आयाच् छरान् नुदञ् शीघ्रं सुहृच्छोषविनाशनः ॥
तम् आपतन्तं वेगेन प्रभिन्नम् इव वारणम् ॥
त्रासयानं रणे शूरान् पातयन्तं च सायकैः ॥
सैन्धवप्रमुखैर् गुप्तः प्राच्यसौवीरकेकयैः ॥
सहसा प्रत्युदीयाय भीष्मः शांतनवो ऽर्जुनम् ॥
को हि गाण्डीवधन्वानम् अन्यः कुरुपितामहात् ॥
द्रोणवैकर्तनाभ्यां वा रथः संयातुम् अर्हति ॥
ततो भीष्मो महाराज कौरवाणां पितामहः ॥
अर्जुनं सप्तसप्तत्या नाराचानां समावृणोत् ॥
द्रोणश् च पञ्चविंशत्या कृपः पञ्चाशता शरैः ॥
दुर्योधनश् चतुःषष्ट्या शल्यश् च नवभिः शरैः ॥
सैन्धवो नवभिश् चापि शकुनिश् चापि पञ्चभिः ॥
विकर्णो दशभिर् भल्लै राजन् विव्याध पाण्डवम् ॥
स तैर् विद्धो महेष्वासः समन्तान् निशितैः शरैः ॥
न विव्यथे महाबाहुर् भिद्यमान इवाचलः ॥
स भीष्मं पञ्चविंशत्या कृपं च नवभिः शरैः ॥
द्रोणं षष्ट्या नरव्याघ्रो विकर्णं च त्रिभिः शरैः ॥
आर्तायनिं त्रिभिर् बाणै राजानं चापि पञ्चभिः ॥
प्रत्यविध्यद् अमेयात्मा किरीटी भरतर्षभ ॥
तं सात्यकिर् विराटश् च धृष्टद्युम्नश् च पार्षतः ॥
द्रौपदेयाभिमन्युश् च परिवव्रुर् धनंजयम् ॥
ततो द्रोणं महेष्वासं गाङ्गेयस्य प्रिये रतम् ॥
अभ्यवर्षत पाञ्चाल्यः संयुक्तः सह सोमकैः ॥
भीष्मस् तु रथिनां श्रेष्ठस् तूर्णं विव्याध पाण्डवम् ॥
अशीत्या निशितैर् बाणैस् ततो ऽक्रोशन्त तावकाः ॥
तेषां तु निनदं श्रुत्वा प्रहृष्टानां प्रहृष्टवत् ॥
प्रविवेश ततो मध्यं रथसिंहः प्रतापवान् ॥
तेषां तु रथसिंहानां मध्यं प्राप्य धनंजयः ॥
चिक्रीड धनुषा राजंल् लक्ष्यं कृत्वा महारथान् ॥
vinighnan kauravānīkaṃ śūrasenāṃś ca pāṇḍavaḥ ||
āyāc charān nudañ śīghraṃ suhṛcchoṣavināśanaḥ ||
tam āpatantaṃ vegena prabhinnam iva vāraṇam ||
trāsayānaṃ raṇe śūrān pātayantaṃ ca sāyakaiḥ ||
saindhavapramukhair guptaḥ prācyasauvīrakekayaiḥ ||
sahasā pratyudīyāya bhīṣmaḥ śāṃtanavo 'rjunam ||
ko hi gāṇḍīvadhanvānam anyaḥ kurupitāmahāt ||
droṇavaikartanābhyāṃ vā rathaḥ saṃyātum arhati ||
tato bhīṣmo mahārāja kauravāṇāṃ pitāmahaḥ ||
arjunaṃ saptasaptatyā nārācānāṃ samāvṛṇot ||
droṇaś ca pañcaviṃśatyā kṛpaḥ pañcāśatā śaraiḥ ||
duryodhanaś catuḥṣaṣṭyā śalyaś ca navabhiḥ śaraiḥ ||
saindhavo navabhiś cāpi śakuniś cāpi pañcabhiḥ ||
vikarṇo daśabhir bhallai rājan vivyādha pāṇḍavam ||
sa tair viddho maheṣvāsaḥ samantān niśitaiḥ śaraiḥ ||
na vivyathe mahābāhur bhidyamāna ivācalaḥ ||
sa bhīṣmaṃ pañcaviṃśatyā kṛpaṃ ca navabhiḥ śaraiḥ ||
droṇaṃ ṣaṣṭyā naravyāghro vikarṇaṃ ca tribhiḥ śaraiḥ ||
ārtāyaniṃ tribhir bāṇai rājānaṃ cāpi pañcabhiḥ ||
pratyavidhyad ameyātmā kirīṭī bharatarṣabha ||
taṃ sātyakir virāṭaś ca dhṛṣṭadyumnaś ca pārṣataḥ ||
draupadeyābhimanyuś ca parivavrur dhanaṃjayam ||
tato droṇaṃ maheṣvāsaṃ gāṅgeyasya priye ratam ||
abhyavarṣata pāñcālyaḥ saṃyuktaḥ saha somakaiḥ ||
bhīṣmas tu rathināṃ śreṣṭhas tūrṇaṃ vivyādha pāṇḍavam ||
aśītyā niśitair bāṇais tato 'krośanta tāvakāḥ ||
teṣāṃ tu ninadaṃ śrutvā prahṛṣṭānāṃ prahṛṣṭavat ||
praviveśa tato madhyaṃ rathasiṃhaḥ pratāpavān ||
teṣāṃ tu rathasiṃhānāṃ madhyaṃ prāpya dhanaṃjayaḥ ||
cikrīḍa dhanuṣā rājaṃl lakṣyaṃ kṛtvā mahārathān ||
Пандава двинулся вперёд, разбивая кауравский строй и шурасенов, быстро посылая стрелы и уничтожая мучителей своих друзей. Бхишма, сын Шантану, защищённый сайндхавами во главе, прачьями, саувирами и кекаями, внезапно выступил навстречу Арджуне, который налетал, словно разъярённый слон, устрашал героев в бою и валил их стрелами. Кто, кроме праотца Куру, Дроны или Вайкартаны, мог бы выйти колесницей навстречу обладателю Гандивы? Тогда Бхишма, праотец кауравов, покрыл Арджуну семьюдесятью семью нарачами, о великий царь. Дрона поразил его двадцатью пятью стрелами, Крипа — пятьюдесятью, Дурьодхана — шестьюдесятью четырьмя, Шалья — девятью, Сайндхава — девятью, Шакуни — пятью, а Викарна, о царь, пронзил Пандаву десятью бхаллами. Но сильнорукий великий лучник, поражённый со всех сторон острыми стрелами, не дрогнул, словно раскалываемая гора. Он в ответ поразил Бхишму двадцатью пятью стрелами, Крипу — девятью, Дрону — шестьюдесятью, Викарну — тремя, Артаяни — тремя, а царя — пятью, о лучший из Бхаратов. Тогда Сатьяки, Вирата, Дхриштадьюмна Паршата, сыновья Драупади и Абхиманью окружили Дхананджаю. Затем панчалиец вместе с сомаками осыпал Дрону, великого лучника, преданного благу Гангеева сына. Бхишма же, лучший из ратхинов, быстро пронзил Пандаву восемьюдесятью острыми стрелами, и твои воины закричали. Услышав радостный крик ликующих, пылающий лев колесниц Дхананджая вошёл в середину этих ратхинов-львов и, сделав великих ратхинов мишенями, словно играл своим луком».
a2831facc154 · опубликовано 17 июл. 2026 г., 21:12:34 UTC
Доступно наRUENЛистайте стихи клавишами
Арджуна входит в центр не ради личной славы, а чтобы остановить распад войска. Его неподвижность под множеством стрел показывает внутреннюю собранность, без которой внешняя доблесть быстро ломается.