अन्वग् एव ततः पार्थस् तम् अनुद्रुत्य केशवम् ॥
निजग्राह महाबाहुर् बाहुभ्यां परिगृह्य वै ॥
निगृह्यमाणः पार्थेन कृष्णो राजीवलोचनः ॥
जगाम चैनम् आदाय वेगेन पुरुषोत्तमः ॥
पार्थस् तु विष्टभ्य बलाच् चरणौ परवीरहा ॥
निजघ्राह हृषीकेशं कथं चिद् दशमे पदे ॥
तत एनम् उवाचार्तः क्रोधपर्याकुलेक्षणम् ॥
निःश्वसन्तं यथा नागम् अर्जुनः परवीरहा ॥
निवर्तस्व महाबाहो नानृतं कर्तुम् अर्हसि ॥
यत् त्वया कथितं पूर्वं न योत्स्यामीति केशव ॥
मिथ्यावादीति लोकस् त्वां कथयिष्यति माधव ॥
ममैष भारः सर्वो हि हनिष्यामि यतव्रतम् ॥
शपे माधव सख्येन सत्येन सुकृतेन च ॥
अन्तं यथा गमिष्यामि शत्रूणां शत्रुकर्शन ॥
अद्यैव पश्य दुर्धर्षं पात्यमानं महाव्रतम् ॥
तारापतिम् इवापूर्णम् अन्तकाले यदृच्छया ॥
माधवस् तु वचः श्रुत्वा फल्गुनस्य महात्मनः ॥
नकिंचिद् उक्त्वा सक्रोध आरुरोह रथं पुनः ॥
anvag eva tataḥ pārthas tam anudrutya keśavam ||
nijagrāha mahābāhur bāhubhyāṃ parigṛhya vai ||
nigṛhyamāṇaḥ pārthena kṛṣṇo rājīvalocanaḥ ||
jagāma cainam ādāya vegena puruṣottamaḥ ||
pārthas tu viṣṭabhya balāc caraṇau paravīrahā ||
nijaghrāha hṛṣīkeśaṃ kathaṃ cid daśame pade ||
tata enam uvācārtaḥ krodhaparyākulekṣaṇam ||
niḥśvasantaṃ yathā nāgam arjunaḥ paravīrahā ||
nivartasva mahābāho nānṛtaṃ kartum arhasi ||
yat tvayā kathitaṃ pūrvaṃ na yotsyāmīti keśava ||
mithyāvādīti lokas tvāṃ kathayiṣyati mādhava ||
mamaiṣa bhāraḥ sarvo hi haniṣyāmi yatavratam ||
śape mādhava sakhyena satyena sukṛtena ca ||
antaṃ yathā gamiṣyāmi śatrūṇāṃ śatrukarśana ||
adyaiva paśya durdharṣaṃ pātyamānaṃ mahāvratam ||
tārāpatim ivāpūrṇam antakāle yadṛcchayā ||
mādhavas tu vacaḥ śrutvā phalgunasya mahātmanaḥ ||
nakiṃcid uktvā sakrodha āruroha rathaṃ punaḥ ||
Тотчас следом за ним сильнорукий Партха догнал Кешаву и удержал его, обхватив двумя руками. Но лотосоокий Кришна, Пурушоттама, даже удерживаемый Партхой, стремительно шёл дальше, увлекая его за собой. Тогда Партха, губитель врагов, силой упёрся стопами и как-то удержал Хришикешу лишь на десятом шаге. Затем Арджуна, губитель врагов, взволнованно сказал ему, чьи глаза были смятены гневом и кто тяжело дышал, словно змей: «Вернись, сильнорукий. Ты не должен нарушать слово, которое прежде сказал, Кешава: “Я не буду сражаться”. Люди назовут тебя лжецом, Мадхава. Вся эта ноша моя: я сражу того, чей обет твёрд. Клянусь, Мадхава, нашей дружбой, истиной и доброй заслугой, что доведу врагов до конца, о мучитель врагов. Сегодня же смотри, как падёт этот неприступный, великий в обете, словно ущербная луна в роковой час». Выслушав речь великодушного Фалгуны, Мадхава, ничего не сказав и всё ещё гневаясь, снова поднялся на колесницу».
05ce2027b91c · опубликовано 17 июл. 2026 г., 21:55:41 UTC
Доступно наRUENЛистайте стихи клавишами
Арджуна останавливает Кришну не потому, что лучше знает дхарму, а потому что берёт на себя собственную обязанность. Он защищает истину слова Кришны и одновременно обещает исполнить то, что должен исполнить сам.