Mahabharata
Шишупала-вадха-парва: гибель Шишупалы и завершение жертвы · Verse 2.42.38–40
2471 / 3756
Mahabharata · 2.42.38–40
Devanāgarī

श्रुत्वा तु वचनं राज्ञां धर्मराजो युधिष्ठिरः ॥
यथार्हं पूज्य नृपतीन् भ्रातॄन् सर्वान् उवाच ह ॥
राजानः सर्व एवैते प्रीत्यास्मान् समुपागताः ॥
प्रस्थिताः स्वानि राष्ट्राणि माम् आपृच्छ्य परंतपाः ॥
ते ऽनुव्रजत भद्रं वो विषयान्तं नृपोत्तमान् ॥
भ्रातुर् वचनम् आज्ञाय पाण्डवा धर्मचारिणः ॥
यथार्हं नृपमुख्यांस् तान् एकैकं समनुव्रजन् ॥

Transliteration (IAST)

śrutvā tu vacanaṃ rājñāṃ dharmarājo yudhiṣṭhiraḥ ||
yathārhaṃ pūjya nṛpatīn bhrātṝn sarvān uvāca ha ||
rājānaḥ sarva evaite prītyāsmān samupāgatāḥ ||
prasthitāḥ svāni rāṣṭrāṇi mām āpṛcchya paraṃtapāḥ ||
te 'nuvrajata bhadraṃ vo viṣayāntaṃ nṛpottamān ||
bhrātur vacanam ājñāya pāṇḍavā dharmacāriṇaḥ ||
yathārhaṃ nṛpamukhyāṃs tān ekaikaṃ samanuvrajan ||

Word-by-word
SanskritIASTMeaning
श्रुत्वा तु वचनं राज्ञांśrutvā tu vacanaṃ rājñāṃуслышав слово царей,
धर्म-राजो युधिष्ठिरःdharma-rājo yudhiṣṭhiraḥДхармараджа Юдхиштхира,
यथार्हं पूज्य नृपतीन्yathārhaṃ pūjya nṛpatīnкак подобает почтив царей,
भ्रातॄन् सर्वान् उवाच हbhrātṝn sarvān uvāca haвсем братьям сказал:
राजानः सर्व एव एतेrājānaḥ sarva eva ete«цари все эти
प्रीत्या अस्मान् समुपागताःprītyā asmān samupāgatāḥс любовью к нам пришли;
प्रस्थिताः स्वानि राष्ट्राणिprasthitāḥ svāni rāṣṭrāṇiотправляются в свои царства,
माम् आपृच्छ्य परंतपाःmām āpṛcchya paraṃtapāḥу меня испросив, о каратели врагов;
भ्रातुर् वचनम् आज्ञायbhrātur vacanam ājñāyaслово брата уразумев,
पाण्डवा धर्म-चारिणःpāṇḍavā dharma-cāriṇaḥПандавы, дхармою живущие,
यथार्हं नृप-मुख्यांस् तान्yathārhaṃ nṛpa-mukhyāṃs tānкак подобает, тех главных царей,
एकैकं समनुव्रजन्ekaikaṃ samanuvrajanкаждого, проводили.
Translation

Услышав слово царей, Дхармараджа Юдхиштхира, почтив их как подобает, сказал всем братьям: «Все эти цари с любовью пришли к нам и, испросив у меня [дозволения], отправляются в свои царства, о каратели врагов; [проводите их]». Уразумев слово брата, Пандавы, живущие дхармою, проводили, как подобает, каждого из тех главных царей.

Commentary

Юдхиштхира провожает гостей не сам лишь, но рукою братьев — поручая каждому проводить достойнейших. Знаменательно, что и в завершении торжества блюдётся учтивость до конца: гостя должно не только встретить, но и проводить с честью. Стих учит, что радушие совершенно, когда полно от начала до края: половина гостеприимства — в прощании. И согласие братьев, исполняющих волю старшего «как подобает», являет тот же лад, что осенял всё дело: единая семья, где младшие чтут слово главы. Где встреча и проводы равно почтительны, там почёт не показной, а сердечный; завершить с уважением — печать истинного радушия.

Version

ca3f5da9301c · published Jun 16, 2026, 3:25:00 PM UTC

Page between verses with