सः ह उवाच उवाच वै सः अगच्छन् वै ते तद् यत्र अश्वमेधयाजिनः गच्छन्ति इति क्व नु अश्वमेधयाजिनः गच्छन्ति इति द्वात्रिंशतम् वै देवरथाह्न्यानि अयम् लोकः तं समन्तम् पृथिवी द्विस्तावत् पर्येति तां समन्तम् पृथिवीम् द्विस्तावत् समुद्रः पर्येति तद् यावती क्षुरस्य धारा यावत् वा मक्षिकायाः पत्त्रम् तावान् अन्तरेण आकाशः तान् ऐन्द्रः सुपर्णः भूत्वा वायवे प्रायच्छत् तान् वायुः आत्मनि धित्वा तत्र अगामयत् यत्र अश्वमेधयाजिनः अभवन्न् इति एवम् इव वै सः वायुम् एव प्रशशंस तस्माद् वायुः एव व्यष्टिः वायुः समष्टिः अप पुनर्मृत्युम् जयति यः एवम् वेद ततः ह भुज्युः लाह्यायनिः उपरराम
saḥ ha uvāca uvāca vai saḥ agacchan vai te tad yatra aśvamedhayājinaḥ gacchanti iti kva nu aśvamedhayājinaḥ gacchanti iti dvātriṃśatam vai devarathāhnyāni ayam lokaḥ taṃ samantam pṛthivī dvistāvat paryeti tāṃ samantam pṛthivīm dvistāvat samudraḥ paryeti tad yāvatī kṣurasya dhārā yāvat vā makṣikāyāḥ pattram tāvān antareṇa ākāśaḥ tān aindraḥ suparṇaḥ bhūtvā vāyave prāyacchat tān vāyuḥ ātmani dhitvā tatra agāmayat yatra aśvamedhayājinaḥ abhavann iti evam iva vai saḥ vāyum eva praśaśaṃsa tasmād vāyuḥ eva vyaṣṭiḥ vāyuḥ samaṣṭiḥ apa punarmṛtyum jayati yaḥ evam veda tataḥ ha bhujyuḥ lāhyāyaniḥ upararāma
Он сказал: «Тот ведь сказал вам: они ушли туда, куда уходят совершители ашвамедхи». — «А куда уходят совершители ашвамедхи?» — «Тридцать два дня пути божественной колесницы — вот этот мир; вдвое больший — земля вокруг него; вдвое больший — океан вокруг земли. И там — зазор шириною в лезвие бритвы, в крыло мухи. Индра, став птицей Супарной, передал их Ваю; Ваю, поместив их в себя, отнёс туда, где совершители ашвамедхи». Так он словно похвалил ветер. Потому Ваю — отдельность и Ваю — совокупность. Отражает повторную смерть, кто так знает. И умолк Бхуджью Лахьяяни.
db2006dde55a · опубликовано 27 июл. 2026 г., 01:01:54 UTC
Доступно наRUENЛистайте стихи клавишами
Ответ разворачивает космическую карту с точными масштабами: мир — тридцать два дневных перегона божественной колесницы, земля вокруг — вдвое, океан — ещё вдвое; а на самом краю — щель «в лезвие бритвы, в крыло мухи»: переход в запредельное узок до предела (та же бритва — в Катхе: «острие бритвы — путь», КаУ 1.3.14). Сквозь эту щель уносит не своя сила: Индра-птица передаёт ушедших Ваю, и ветер, «поместив их в себя», доставляет к цели.
Итог возвращает к знакомой истине: Ваю — и «отдельность» (vyaṣṭi: ветер в каждом — дыхание), и «совокупность» (samaṣṭi: единый ветер мира) — прана как вселенский перевозчик (ср. самварга-видью, ЧхУ 4.3). Знающий это «отражает повторную смерть»: кто вверился Несущему всех, того не теряют на переправе. Бхуджью умолкает: его потусторонний источник подтверждён — и превзойдён ясностью.