अन्नं ब्रह्म इति एके आहुः तत् न तथा पूयति वा अन्नम् ऋते प्राणात् प्राणः ब्रह्म इति एके आहुः तत् न तथा शुष्यति वै प्रणः ऋते अन्नात् एते ह तु एव देवते एकधाभूयम् भूत्वा परमतां गच्छतः तद् ह स्माह प्रातृदः पितरम् किम् स्विद् एव एवम् विदुषे साधु कुर्याम् किम् एव अस्मै असाधु कुर्याम् इति सः ह स्माह पाणिना मा प्रातृद कस् तु एनयोः एकधाभूयम् भूत्वा परमतां गच्छति इति तस्मा उ ह एतद् उवाच वि इति अन्नं वै वि अन्ने हि इमानि सर्वाणि भूतानि विष्टानि रम् इति प्राणः वै रम् प्राणे हि इमानि सर्वाणि भूतानि रमन्ते सर्वाणि ह वा अस्मिन् भूतानि विशन्ति सर्वाणि भूतानि रमन्ते यः एवम् वेद
annaṃ brahma iti eke āhuḥ tat na tathā pūyati vā annam ṛte prāṇāt prāṇaḥ brahma iti eke āhuḥ tat na tathā śuṣyati vai praṇaḥ ṛte annāt ete ha tu eva devate ekadhābhūyam bhūtvā paramatāṃ gacchataḥ tad ha smāha prātṛdaḥ pitaram kim svid eva evam viduṣe sādhu kuryām kim eva asmai asādhu kuryām iti saḥ ha smāha pāṇinā mā prātṛda kas tu enayoḥ ekadhābhūyam bhūtvā paramatāṃ gacchati iti tasmā u ha etad uvāca vi iti annaṃ vai vi anne hi imāni sarvāṇi bhūtāni viṣṭāni ram iti prāṇaḥ vai ram prāṇe hi imāni sarvāṇi bhūtāni ramante sarvāṇi ha vā asmin bhūtāni viśanti sarvāṇi bhūtāni ramante yaḥ evam veda
Одни говорят: «пища — Брахман». Не так: пища гниёт без дыхания. Другие говорят: «дыхание — Брахман». Не так: дыхание сохнет без пищи. Но эти два божества, став одним, достигают высшего. Так Пратрида говорил отцу: «Что доброго мог бы я сделать знающему это — и что дурного?» Тот ответил, [отведя] рукою: «Не говори так, Пратрида: кто же достигает высшего, став [лишь] одним из двух?» И сказал ему: «vi — это пища: в пищу вложены (viṣṭāni) все существа; ram — дыхание: в дыхании радуются (ramante) все существа. В знающего это вложены все существа, в нём радуются все существа».
cfbcc51474b6 · опубликовано 27 июл. 2026 г., 01:21:57 UTC
Доступно наRUENЛистайте стихи клавишами
Видья двуединства: спор «пища или прана — Брахман?» разрешён браком тезисов: порознь обе гибнут (пища гниёт без дыхания, дыхание сохнет без пищи) — «став одним, достигают высшего» (ekadhā bhūtvā paramatāṁ gacchataḥ). Вещество и жизнь — не соперники за престол, а двуединый престол.
И слово viram, скрепляющее их: vi — пища (в неё «вложены», viṣṭāni, существа), ram — дыхание (в нём «радуются», ramante). Найдено имя-формула: жизнь есть вложенность-и-радость, материя-и-веселье. Знающий сам становится viram: «в него вложены все существа, в нём радуются все существа» — человек-дом и человек-праздник разом: не выбирать между хлебом и духом, а быть местом, где они одно.